19 - 23

Окрім людини, тіло відчуттів притаманне тваринному царству. Воно – носій життя відчуттів.

Den Empfindungsleib hat der Mensch nur noch mit der Tierwelt gemeinsam. Er ist also der Träger des Empfindungslebens.

19

Не варто було б припускатися помилкової думки, поширеної в деяких теософських колах, і уявляти собі ефірне та астральне тіла як такі, що складаються з речовин, просто більш тонких порівняно з тими, з яких побудовано фізичне тіло. Це означає приписувати вищим членам людської істоти невластиву їм матеріальність. Ефірне тіло складається не з речовин, а з активно діючих сил. Астральне тіло складається з рухливих, барвистих, пронизаних світлом образів ³.

3. Следует различать между переживанием, которое астральное тело имеет в себе самом, и восприятием, посредством которого астральное тело воспринимает обученный этому ясновидящий. То, что открывается духовному взору последнего, и имеется здесь в виду.

Man darf nicht in den Fehler gewisser theosophischer Kreise verfallen, und sich den Äther- und Empfindungsleib einfach aus feineren Stoffen bestehend denken, als sie im physischen Leib vorhanden sind. Das hieße diese höheren Glieder der menschlichen Natur vermaterialisieren. Der Ätherleib ist eine Kraftgestalt; er besteht aus wirkenden Kräften, nicht aber aus Stoff; und der Astral- oder Empfindungsleib ist eine Gestalt aus in sich beweglichen, farbigen, leuchtenden Bildern ³.

3. Man muß unterscheiden zwischen dem Er/eben des Empfindungsleibes in sich und dem Wahrnehmen desselben durch den geschulten Hellseher. Das, was dem erschlossenen geistigen Auge des letzteren vorliegt, ist mit obigem gemeint.

20

За формою та розмірами астральне тіло значно відрізняється від фізичного. У людини воно нагадує видовжене яйце, у якому містяться ефірне та фізичне тіла. Воно оточує їх наче простора, зіткана зі світла оболонка.

Der Empfindungsleib ist in Form und Größe von dem physischen Leibe abweichend. Er zeigt beim Menschen die Gestalt eines länglichen Eies, in dem der physische und der Ätherleib eingebettet sind. Er ragt an allen Seiten über die beiden als eine Lichtbildgestalt hervor.

21

Людина має також іще один, четвертий, член – такого не мають жодні інші створіння, що живуть на землі. Це – носій людського «Я». Слово «Я» – як його вживають, наприклад, у німецькій мові — є іменем, відмінним від усіх інших імен. Тому, хто належним чином розмірковує про властивості цього імені, відкривається доступ до пізнання природи людини. Іншими іменами всі люди можуть цілком правомірно, називати відповідні певним іменам об’єкти. Кожен може стіл назвати «столом», а стілець «стільцем». І лише ім’я «Я» не є таким. Слово «Я» ніколи не прозвучить для мене іззовні як позначення мене самого. Визначаючи себе як «Я», людина називає себе в собі самій. Істота, яка може сама собі сказати «Я», являє собою світ для самої себе. Усі релігії, побудовані на пізнанні духу, завжди це усвідомлювали. Тому в них ішлося про те, що за допомогою «Я» в самій людині починає говорити той «бог», який для істот, що стоять на нижчому щаблі розвитку, відкривається лише в явищах зовнішнього світу. Носія такої здатності, четвертий член людської істоти, можна було б назвати «Я-тілом»⁴.

4. Словосполучення «Я-тіло» не має бути каменем спотикання. Воно, звісно, не має на увазі нічого грубо матеріального. У духовній науці, однак, доводиться послуговуватися словами звичайної мови. І оскільки ця мова застосовується до матеріального, остільки, пристосовуючись  до потреб духовної науки, доводиться перекладати її мовою духу.

Nun hat der Mensch ein viertes Glied seiner Wesenheit, das er nicht mit anderen Erdenwesen teilt. Dieses ist der Träger des menschlichen «Ich». Das Wörtchen «Ich», wie es zum Beispiel in der deutschen Sprache angewendet wird, ist ein Name, der sich von allen anderen Namen unterscheidet. Wer über die Natur dieses Namens in zutreffender Weise nachdenkt, der eröffnet sich damit zugleich den Zugang zur Erkenntnis der menschlichen Natur. Jeden anderen Namen können alle Menschen in der gleichen Art auf das ihm entsprechende Ding anwenden. Den Tisch kann jeder «Tisch», den Stuhl ein jeder «Stuhl» nennen. Bei dem Namen «Ich »ist dies nicht der Fall. Es kann ihn keiner anwenden zur Bezeichnung eines anderen; jeder kann nur sich selbst «Ich» nennen. Niemals kann der Name «Ich» an mein Ohr klingen als Bezeichnung für mich. Indem der Mensch sich als «Ich» bezeichnet, muß er in sich selbst sich benennen. Ein Wesen, das zu sich «Ich » sagen kann, ist eine Welt für sich. Diejenigen Religionen, welche auf Geisteswissenschaft gebaut sind, haben das immer empfunden. Sie haben daher gesagt: Mit dem «Ich» beginne der «Gott», der sich bei niedrigeren Wesen nur von außen in den Erscheinungen der Umgebung offenbart, im Innern zu sprechen. Der Träger der hier geschilderten Fähigkeit ist nun der «Ich-Leib», das vierte Glied der menschlichen Wesenheit ⁴.

4. Man stoße sich nicht an dem Ausdruck «Ich-Leib». Es ist dabei natürlich nichts Grobmaterielles gemeint. Es ist aber nur möglich, in der Geisteswissen schaft die Worte der gewöhnlichen Sprache zu verwenden. Und da diese für Materielles angewendet werden, so muß man bei Anwendung in der Geistes wissenschaft sie selbst erst ins Geistige übersetzen.

22

Отже, «Я-тіло» є носієм вищої душі в людині. Воно робить людину вінцем творіння. Причому в сучасної людини «Я» – аж ніяк не проста сутність. Її природу можна пізнати, порівнюючи одне з одним людей, що стоять на різних щаблях розвитку. Якщо провести порівняння між дикуном, середнім європейцем та ідеалістом, який будує своє життя згідно з вищими принципами, то виявиться, що кожен із них має здатність говорити про себе «Я», у кожного з них є «Я-тіло». Проте дикун, разом зі своїм «Я», віддається пристрастям, потягам і жаданням, що їм він підвладний, майже як тварина. Людина більш розвинена каже собі: деяким моїм схильностям і бажанням я слідуватиму, а інші мушу приборкувати й притлумлювати. А ідеаліст хоче досягти вищих схильностей і прагнень. Ці відмінності пояснюються тим, що «Я» працює над іншими членами людської істоти. Завдання «Я», власне, і полягає в облагороджуванні й очищенні інших членів.

Dieser «Ich-Leib» ist der Träger der höheren Menschenseele. Durch ihn ist der Mensch die Krone der Erdenschöpfung. Das «Ich »ist aber in dem gegenwärtigen Menschen keineswegs eine einfache Wesenheit. Man kann seine Natur erkennen, wenn man die Menschen verschiedener Entwicke-lungsstufen miteinander vergleicht. Man blicke auf den ungebildeten Wilden und den europäischen Durchschnittsmenschen, und vergleiche diesen wieder mit einem hohen Idealisten. Sie haben alle die Fähigkeit, zu sich «Ich» zu sagen; der «Ich-Leib» ist bei allen vorhanden. Der ungebildete Wilde folgt aber seinen Leidenschaften, Trieben und Begierden mit diesem «Ich» fast wie das Tier. Der höher Entwickelte sagt sich gegenüber gewissen Neigungen und Lüsten: diesen darfst du folgen, andere zügelt er und unterdrückt sie. Der Idealist hat zu den ursprünglichen Neigungen und Leidenschaften höhere hinzugebildet. Dies ist alles dadurch geschehen, daß das «Ich » an den andern Gliedern der menschlichen Wesenheit gearbeitet hat. Ja darinnen Hegt gerade die Aufgabe des «Ich», daß es die anderen Glieder von sich aus veredelt und läutert.

23