48 - 50

Перебувати в атмосфері любові й наслідувати здоровим прикладам – це і є нормальний стан дитини. І треба ретельно дбати про те, щоб в її оточенні не відбувалося нічого такого, чого їй не слід було б наслідувати. Неприпустимо здійснювати вчинки, про які дитині потім доводиться говорити: «так робити не слід». Схильність дитини до наслідування підтверджується й тим, що вона починає відтворювати написання літер задовго до того, як їй стає зрозумілим їхнє значення. Це навіть дуже добре, якщо спочатку вона просто перемальовує літери і лише пізніше вчиться розуміти їхній зміст. Бо принцип наслідування закономірний для епохи становлення фізичного тіла, а зміст сприймається ефірним тілом, впливати на яке слід лише після зміни зубів, коли розсіюється зовнішня ефірна оболонка. Особливо спиратися на принцип наслідування потрібно, працюючи з дітьми цього віку над постановкою мови. Говорити дитина найкраще вчиться слухаючи. Застосування різноманітних прийомів і правил ні до чого хорошого тут не призводить.

Wenn die Nachahmung gesunder Vorbilder in solcher Atmosphäre der Liebe möglich ist, dann ist das Kind in seinem richtigen Elemente. Strenge sollte daher darauf gesehen werden, daß in der Umgebung des Kindes nichts geschieht, was das Kind nicht nachahmen dürfte. Man sollte nichts tun, wovon man dem Kinde sagen müßte, das darfst du nicht tun ...

Wie das Kind auf die Nachahmung aus ist, davon kann man sich überzeugen, wenn man beobachtet, daß es Schriftzeichen nachmalt, lange bevor es sie versteht. Es ist sogar ganz gut, wenn das Kind zuerst die Schriftzeichen nachmalt, und dann erst später ihren Sinn verstehen lernt. Denn die Nachahmung gehört der Entwkkelungsepoche des physischen Leibes an, während der Sinn zu dem Ätherleib spricht, und auf diesen sollte man erst nach dem Zahnwechsel einwirken, wenn seine äußere Ätherhülle von ihm gefallen ist. Besonders sollte alles Sprechenlernen im Sinne der Nachahmung in diesen Jahren geschehen. Hörend lernt das Kind am besten sprechen. Alle Regeln und alle künstliche Belehrung können nichts Gutes wirken.

48

Важливо, щоб у ранньому дитинстві органи чуття отримували враження від красивих ритмів – у цьому контексті одним із кращих виховних засобів є дитячі пісні. Увагу при співі слід звертати не так на зміст, як на красу звучання. Чим більш цілющим буде вплив на око і вухо, тим краще. Не варто було б недооцінювати і того, яку органотворчу силу мають, скажімо, танцювальні рухи, що супроводжуються музикою.

Im frühen Kindesalter ist insbesondere wichtig, daß solche Erziehungsmittel wie zum Beispiel Kinderlieder möglichst einen schönen rhythmischen Eindruck auf die Sinne machen. Weniger auf den Sinn als vielmehr auf den schönen Klangist der Wert zu legen. Je erfrischender etwas auf Auge und Ohr wirkt, desto besser ist es. Man sollte nicht unterschätzen, was zum Beispiel tanzende Bewegungen nach musikalischem Rhythmus für eine organbildende Kraft haben.

49

Відтоді як у дитини почали змінюватися зуби і відбулося відокремлення зовнішньої ефірної оболонки, вихователь дістає змогу ззовні впливати на ефірне тіло. Що ж саме справляє на ефірне тіло такий зовнішній вплив? Його перетворення і зростання проявляються в перетворенні і розвитку схильностей, звичок, совісті, характеру, пам’яті, темпераменту. На ефірне тіло можна впливати через образи, приклади, правильно спрямовану фантазію. Дитині у віці до семи років потрібно було надавати фізичні зразки для наслідування, а діти у віці від зміни зубів до настання статевої зрілості мають зростати в оточенні того, що впливатиме на них завдяки внутрішньому сенсу і внутрішній цінності. А тепер має діяти сенс, виражений через образ та інакомовлення. Ефірне тіло зміцнюється, коли впорядкована фантазія черпає свій матеріал з живих картин чи одухотворених образів та порівнянь. Належному розвиткові ефірного тіла сприяють не абстрактні поняття, але те, що подається наочно; це наочність не чуттєвого, а духовного порядку. Така духовно-образна наочність є істинним засобом виховання дітей цього віку: і надзвичайно важливо, щоб ті, хто їх виховує, були особистостями, які володіють духовно-образним баченням, завдяки якому в дитині могли б прокидатися бажані інтелектуальні й моральні сили. Якщо для виховання в ранньому дитинстві ключовими словами є наслідування і приклад, то для виховання дітей у віці від зміни зубів до настання статевої зрілості – є здатність слідувати авторитету. Природний, не примусово насаджуваний авторитет слугує провідником того безпосереднього духовно-образного бачення, під впливом якого в дитині має відбуватися формування совісті, звичок, схильностей, під впливом якого урівноважується темперамент; це призма, через яку вона дивиться на явища навколишнього світу. Прекрасні слова поета про те, що «кожен обирає собі героя і за його прикладом прокладає свій шлях на Олімп», особливо справедливі для цього періоду дитинства. Шанування і благоговіння – ось сили, що сприяють правильному розвиткові ефірного тіла. Той, кому в описуваному віці не довелося пережити безмежне благоговіння в присутності якоїсь людини, змушений надолужувати це впродовж усього подальшого життя. Без благоговіння висихають живі сили ефірного тіла. Уявімо собі таку картину. Восьмирічному хлопчику розповідають про якусь надзвичайно шановану особистість. Усе почуте викликає в ньому почуття благоговіння. І ось одного разу він може сам на власні очі побачити шановану ним людину. Священний трепет охоплює його, коли він торкається ручки дверей, за якими – той, кого він так глибоко шанує. Викликані такими переживаннями прекрасні почуття мають велике значення для всього подальшого життя. Людину, яка завжди, а не лише в особливі моменти, дивиться на своїх учителів і вихователів як на незаперечні авторитети, слід було б назвати щасливою.

Mit dem Zahnwechsel streift der Ätherleib die äußere Ätherhülle ab, und damit beginnt die Zeit, in der von außen erziehend auf den Ätherleib eingewirkt werden kann. Man muß sich klarmachen, was von außen auf den Ätherleib wirken kann. Die Umbildung und das Wachstum des Ätherleibes bedeutet Umbildung beziehungsweise Entwickelung der Neigungen, Gewohnheiten, des Gewissens, des Charakters, des Gedächtnisses, der Temperamente. Auf den Ätherleib wirkt man durch Bilder, durch Beispiele, durch geregeltes Lenken der Phantasie. Wie man dem Kinde bis zum siebenten Jahre das physische Vorbild geben muß, das es nachahmen kann, so muß in die Umgebung des werdenden Menschen zwischen dem Zahnwechsel und der Geschlechtsreife alles das gebracht werden, nach dessen innerem Sinn und Wert es sich richten kann. Das Sinnvolle, das durch das Bild und Gleichnis wirkt, ist jetzt am Platze. Der Ätherleib entwickelt seine Kraft, wenn eine geregelte Phantasie sich richten kann nach dem, was sie sich an den lebenden oder dem Geiste vermitteltenBildern und Gleichnissen enträtseln und zu seiner Richtschnur nehmen kann. Nicht abstrakte Begriffe wirken in der richtigen Weise auf den wachsenden Ätherleib, sondern das Anschauliche, nicht das Sinnlich-, sondern das Geistig-Anschauliche. Die geistige Anschauung ist das richtige Erziehungsmittel in diesen Jahren. Daher kommt es vor allen Dingen darauf an, daß der junge Mensch in diesen Jahren in seinen Erziehern selbst Persönlichkeiten um sich hat, durch deren Anschauung in ihm die wünschenswerten intellektuellen und moralischen Kräfte erweckt werden können. Wie für die ersten Kindesjahre Nachahmung und Vorbilddie Zauberworte der Erziehung sind, so sind es für die jetzt in Rede stehenden Jahre: Nachfolge und Autorität. Die selbstverständliche, nicht erzwungene Autorität muß die unmittelbare geistige Anschauung darstellen, an der sich der junge Mensch Gewissen, Gewohnheiten, Neigungen herausbildet, an der sich sein Temperament in geregelte Bahnen bringt, mit deren Augen er die Dinge der Welt betrachtet. Das schöne Dichterwort, «ein jeglicher muß seinen Helden wählen, dem er die Wege zum Olymp hinauf sich nacharbeitet», es gilt insbesondere von diesem Lebensalter. Verehrung und Ehrfurcht sind Kräfte, durch welche der Ätherleib in der richtigen Weise wächst. Und wem es unmöglich war, in der in Rede stehenden Zeit zu jemand in unbegrenzter Verehrung hinaufzuschauen, der wird dieses in seinem ganzen späteren Leben zu büßen haben. Wo diese Verehrung fehlt, da verkümmern die lebendigen Kräfte des Ätherleibes. Man male sich das Folgende in seiner Wirkung auf das jugendliche Gemüt aus: Einem achtjährigen Knaben wird von einer ganz besonders ehrenwerten Persönlichkeit gesprochen. Alles, was er von ihr hört, flößt ihm eine heilige Scheu ein. Es naht der Tag, wo er zum ersten Male die verehrte Persönlichkeit sehen kann.
Ein Zittern der Ehrfurcht befällt ihn, da er die Klinke der Türe drückt, hinter welcher der Verehrte sichtbar werden wird ... Die schönen Gefühle, die ein solches Erlebnis hervorbringt, gehören zu bleibenden Errungenschaften des Lebens. Und glücklich ist derjenige Mensch zu preisen, der nicht nur in Feieraugenblicken des Lebens, sondern fortwährend zu seinen Lehrern und Erziehern als zu seinen selbstverständlichen Autoritäten aufzuschauen vermag.

50